Суб'єктивне цивільне право на нерухоме майно: проблеми інтерпретації

Loading...
Thumbnail Image

Date

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

Abstract

Стаття містить результати наукового дослідження специфіки використання термінологічного словосполучення «суб'єктивне цивільне право на нерухоме майно» в положеннях чинного цивільного законодавства України. Встановлюється, що піднята проблема має досить глибокий характер і виходить за межі суто термінологічного аспекту. Вона загострюється поділом суб’єктивних цивільних прав на речові і зобов’язальні й існуванням дискусії стосовно правової природи, зокрема таких суб’єктивних цивільних прав як право оренди та інші похідні речові права. Автором підтримується наукова критика ч. 2 ст. 190 Цивільного кодексу України, якою встановлюється, що майнові права є неспоживною річчю і при цьому майнові права визнаються речовими правами. Наводяться аргументи, які демонструють невиправданість такого підходу. Окрема увага приділяється сутнісному розмежуванню речових та зобов’язальних суб’єктивних цивільних прав. Встановлюється, що в конструкції речового права з-поміж всіх правоможностей особливо виокремлюється правоможність власних дій, тобто правова можливість особи діяти певним чином, задовольняючи свої законні інтереси. Своєю чергою в конструкції зобов’язального права перевагу над іншими має правоможність вимоги, тобто правова можливість вимагати певної поведінки від боржника. У зв’язку з цим в якості об'єкта зобов'язання розглядається поведінка боржника, зокрема його дії. Автор констатує, що в положеннях чинного цивільного законодавства України термінологічне словосполучення «права на нерухоме майно» використовується для позначення речових прав на нерухомі речі, тобто міри можливої поведінки особи, яка забезпечує їй володіння, користування та/або розпорядження відповідним майном. При цьому використання цього словосполучення для позначення права вимоги стосовно відповідного виду речей ускладнюється характером суб’єктивного зобов’язального цивільного права основним і безпосереднім об’єктом якого виступає поведінка боржника. У зв’язку з цим нерухомість може потрапити під безпосередню юридичну владу кредитора лише внаслідок сприяння боржника або втручання суб'єктів правозастосування. До тих пір юридична влада кредитора над нерухомою річчю є опосередкованою

Description

Citation

Спєсівцев Д. С. Суб'єктивне цивільне право на нерухоме майно: проблеми інтерпретації. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2020. Том 31 (70). № 5. С. 36–40. DOI : https://doi.org/10.32838/TNU-2707-0581/2020.5/07

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By