Музеєфікація об’єктів культурної спадщини у Волинській області

Abstract

У кваліфікаційній роботі досліджено практики музеєфікації об’єктів культурної спадщини Волинської області. З’ясовано, що немає єдиної типології методів, форм і способів музеєфікації культурної спадщини. З’ясовано, що на Волині музеєфіковані в основному пам’ятки архітектури і дві пам’ятки археології, на основі яких створені два історико-культурні заповідники і ряд музеїв (В. Липинського, І. Стравінського, Луцького братства). Щодо музеєфікованих об’єктів проведено так звану м’яку музеєфікацію «in situ» (на місці). Волинь має унікальний, єдиний в Україні, приклад музеєфікації об’єкту археології методом, відомим у світовій практиці як «ковпак» – експонування решток храму Івана Богослова у павільйоні. Показано, що музеєфіковані об’єкти культурної спадщини активно використовуються в індустрії туризму. Окрім традиційних, вони пропонують відвідувачам новітні форми роботи з музейною аудиторією. Найбільшу кількість заходів проводять Луцький замок і «Окольний замок». Виявлено ряд пам’яток, придатних для музеєфікації і включення до туристично-екскурсійних маршрутів. На основі городища Вал у с. Городище Луцького району доцільно створити археологічний скансен. Архітектурні руїни музеєфікувати шляхом консервації і облаштування навколишньої території із встановленням інформаційних стендів. Відзначено можливість музеєфікації комплексу архітектурних пам’яток і унікального городища Замчище (має підземелля) у м. Любомлі. Перспективною формою актуалізації культурної спадщини є встановлення оглядових веж, поширених в європейських країнах.