Поняття терміна та його місце в мовній системі

Abstract

У статті розглядаються особливості терміна як основної одиниці терміносистеми, основні ознаки, шляхи та способи утворення термінів. Існує безліч визначень, які розкривають фонетичну, морфологічну, семантичну та синтаксичну суть терміна. Термін – це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. Встановлено, що основна ознака, яка виділяє термін із загальновживаних слів, – це функція вираження спеціального професійного поняття. Термін є елементом системи мовних знаків, необхідних для спілкування в певній галузі. Основними вимогами до терміну є системність, моносемія і конкретність у межах термінологічної системи, стилістична нейтральність, причетність до поняттєвої системи певної галузі, точність і лаконічність, дериваційна спроможність, висока інформативність. Проаналізовано, що семантика терміна формується в галузі спеціальних знань, а тому не належить до літературної мови. Загалом будь-який термін – це складова того понятійного апарату окремої галузі знань, яким користується обмежене коло фахівців, тому його не можна вважати всенародним національним надбанням. У зв’язку із цим термінотворення має свої особливості порівняно з формуванням загальновживаних слів і потребує появи нових термінів. У статті розглянуто термінологію як систему термінів певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя або сукупність термінів мови. Термінологія становить автономну частину лексики, елементи якої в основному не входять до складу лексики літературної мови. Визначено, що будь-який термін є пов'язаний із поняттям. Цей взаємозв’язок на відміну від загальновживаних слів є домінантним. Науковий термін номінує поняття, що розкриває дефініцію лише в конкретній понятійній системі, оскільки семантика формується зі спеціальних знань, які не належать до літературної мови.