Тема історичної пам’яті та ностальгії в кіно: досвід Польщі

Abstract

Історик Жуль Мішле (Jules Michelet) свого часу показав, що кожен з нас є складовою спільноти, яка триває в часі і об’єднує не тільки живих, а й померлих і ненароджених (як тут не згадати Шевченкове послання “і мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Україні”). Історичне кіно дозволяє відчути цю єдність і тяглість поколінь. Кінематограф є інструментом і соціалізації, і осмислення національної самобутности, унікальности. Історичні фільми і телесеріали не є чимось новим, але нині, в епоху масових комунікацій, вони стали одним з найефективніших інструментів публічної історії і фактором збереження національної історичної пам’яти. Сила впливу кінематографу на формування політично свідомої особистости полягає у тому, що його вплив не залежить від рівня зацікавлености особи політикою: кіно не виказує політичної заанґажованости, і позірно може взагалі не стосуватися політики; однак посили (політичні, соціальні, поведінкові) так чи інак впливають на глядача.