Генетичне значення кристаломорфологічних досліджень на прикладі топазу

Abstract

Обґрунтовано потребу застосування на сучасному етапі кристаломорфології не лише для діагностики мінералів, але й, головно, для розшифровки умов їхнього утворення, адже, з огляду на трудомісткість та невелику кількість фахівців, гоніометричні дослідження часто ігноруються. Водночас до відчутної переваги гоніометрії, порівняно з іншими методами дослідження мінеральної речовини, належить можливість ідентифікувати мінерал без руйнування його кристалів. Завдяки цьому гоніометричні дослідження повинні проводитися першочергово, однак методика досліджень кристаломорфології, яка в комплексі з іншими методами складає основу кристалогенезису, на даний момент описана недостатньо. На основі власних досліджень і узагальнення літературних даних нами розроблена комплексна методика кристалогенетичних досліджень на прикладі топазу із камерних пегматитів Коростенського плутону. З одного боку, завдяки кристаломорфологічним дослідженням виявлено найважливіші прості форми топазу із різних просторово-генетичних мінерально-структурних зон камерних пегматитів. На основі статистичних даних проведено кластеризацію багатогранників топазу із камер (заноришів), до яких приурочена основна кількість топазу. Завдяки аналізу кристалічної структури виявлено прості форми, які будуть формуватися за будь-яких умов і не нестимуть генетичної інформації. За габітусом реальних кристалів виявлено симетрію середовища, в якому вони утворилися, а в окремих випадках з’ясовано напрямки потоків мінералоутворювальних флюїдів. Ці результати отримано при збереженні цілості багатогранників топазу. З іншого боку, для повноти результатів необхідно розглянути анатомію кристалів, а також визначити умови їхнього утворення: температуру, рН, тиск. Для цього запропоновано застосування методів дослідження включень мінералоутворювального середовища.