Збереження історико-архітектурної спадщини українсько-польського порубіжжя (на прикладі Луцького замку).

Abstract

У магістерській роботі досліджено збереження історико-архітектурної спадщини українсько-польського порубіжжя на прикладі Луцького замку – видатної пам’ятки середньовічної архітектури, яка відіграє ключову роль у культурно-історичному контексті регіону. У роботі розглянуто різні етапи реставрації та відновлення Луцького замку в різні історичні епохи, починаючи з XVII століття, коли він поступово втрачає свою оборонну функцію, але продовжує розвивати важливу адміністративну та культурну роль. Приділено увагу XVIII століттю, коли замок переживав занепад через зниження його стратегічного значення, і XIX століття, коли він опинився в центрі нових європейських реставраційних ініціатив у контексті тенденцій романтичного ставлення до історичних пам’яток. Дослідження також охоплює події ХХ століття, коли Луцький замок став об’єктом реставрації в різних політичних контекстах: спочатку в міжвоєнний період під польською владою, а пізніше – у радянський час, коли реставрація та охорона пам’яток часто підпорядковувалися ідеологічним завданням. Головний акцент у магістерській роботі зроблено на четвертому розділі, в якому представлено проект по популяризації Луцького замку як об’єкта культурної спадщини. Результати роботи мають практичне значення для розробки програми збереження історико-архітектурної спадщини, створення інноваційних туристичних продуктів, що базуються на автентичних об’єктах культури, а також для формування стратегії культурної дипломатії України. Луцький замок розглядається не лише як об’єкт культурного надбання, а й як платформа для діалогу між Україною та Польщею, що сприяє зміцненню регіональної ідентичності та інтеграції в європейський культурний простір. Висновки та узагальнення зроблені у дипломному дослідженні дозволяють окреслити проблеми охорони історико-архітектурної спадщини в умовах урбанізації, економічних викликів та змін у суспільній свідомості.