Еколого-природнича освіта дошкільників у контексті середовищного підходу

Abstract

У пізнанні дітьми природи особливе місце відведено спостереженню, яке забезпечує безпосередній контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у них формуються реалістичні уявлення про ці об’єкти та зв’язки між ними (Н.Яришева). Спостереження – це перший і найважливіший метод організації спілкування дитини з природою, а відтак, він, як правило, має місце там, де здійснюється безпосередній контакт дитини з природнім об’єктом чи явищем: у куточку живої природи ( спостереження за рухом рослин відповідно до зміни положення сонця), у музеї природи ( спостереження за водою), у лабораторії ( спостереження під час проведення дослідів), на екологічній стежині ділянки ЗДО ( спостереження за хмарами, за вітром, за ранньоцвітами та ін.) тощо. Еколого-розвивальне середовище ЗДО відкриває широкі можливості для експериментально-дослідницької діяльності дітей – основи емпіричного пізнання довкілля, джерела знань та розвитку пізнавальних інтересів дошкільників. Дослідницька діяльність – це організована педагогом пізнавальна діяльність дітей, у якій вони шляхом самостійного відкриття природи, розв’язання проблемних завдань, практично перетворювальних дій одночасно оволодівають новими знаннями, а також уміннями та навичками їх подальшого самостійного набуття