Механізми стилістичної модифікації канону: самоцензурований Тичина

Abstract

У статті увагу зосереджено на складній та неоднозначній проблемі сучасного літературознавства – дискурсі соцреалізму, актуальність якого не є даниною моді, а нормальним процесом перепрочитання канону української літератури, невід’ємною частиною якої була й соцреалістична література. Здебільшого, проаналізо¬вано різновекторність підходів у дослідженні дискурсу про радянське, що уможливлює нові літературознавчі інтерпретації. На прикладі творчості Павла Тичини проаналізовано складну та неоднозначну проблему стилістичної модифікації соцреалістичного канону, увагу зосереджено переважно на механізмі самоцензуро¬ваного письма, наслідок чого – пародійне звучання текстів.The paper deals with complex and ambivalent problem of modern literary criticism, namely, with the discourse of socialistic realism. Its actuality is not caused by the popular trend of researching. It is a normal process of rereading the canon of Ukrainian literature with the socialistic realism literature as one of its integral parts. Multivectorness of approaches in the researching of Soviet discourse is analyzed for the making possible of new literary criticism interpretations. The complex and controversial problem of stylistic modification of socialist-realist canon has been analyzed on the example of Pavlo Tychyna’s works. The main attention is paid to the mechanism of Tychyna’s self-censoring writing, which leads to the parody sound of the texts.