Етико-естетичні основи категорії трагізму в Лесі Українки та Василя Стефаника

Abstract

У статті творчість Лесі Українки та В. Стефаника досліджено з огляду на сутність трагічного як основи художньо-світоглядної концепції митців. Сприйняття реальності (насамперед у її темних регістрах) напряму визначало особливості реакцій на світ. Найпосутніше це позначилося в оприявленні глибин людського падіння, де з неймовірною разючістю та переконливістю показано безодні душі й водночас її (душі) піднесення, виявлене домежною самовідданістю, цілісністю, жертовністю людини. І тому філософія «трагічного оптимізму» постає однаково близькою й плідною для духовного-творчого розвою письменників-сучасників.