Національна історія у проектах позитивістської адаптації та модерністської актуалізації: Л. Старицька-Черняхівська - Леся Українка

Abstract

У статті розглянуто дві різні моделі освоєння історичного матеріалу, представлені історіософськими концепціями і творчими практиками Лесі Укра- їнки та Л. Старицької-Черняхівської. У першому випадку рецептивний потен- ціал твору визначається сприйняттям авторкою безмежного дисперсного поля, яким є історія. Фантазії «на тему», як і сумлінна белетризація підручника, були для неї однаково неприйнятними способами освоєння минулого. За «вільгот- ністю» першого та дріб’язковою ретельністю другого губилося основне, за чим варто шукати письменника, – сутність, живий нерв, свідомість давніх епох. До таких лоцій найкраще надавався інтуїтивно-образний, а не реалістично-понятій- ний підхід, який апробувала Л. Старицька-Черняхівська. In this article the two different models of mastering of the historical document over history-philosophy conceptions and creative works of Lesіa Ukrainka and L. Sta- rytska-Cherniakhivska are outlined. In the first occasion the receptive potential of writing defines by author’s perception of the limitless dissimilar space of a history. The free fantasies and the diligent paraphrase of textbook wasn’t to her by good method of recognition history. A freestyle the first and a trifling the second method haven’t the main of writer’s need – essence, alive nerve, consciously of the past epochs. For that purpose is intuitive and figurative but isn’t realistic and conception approach, that L. Starytska-Cherniakhivska used by. That approach definitely use in state-positive restore of collective past, when colonic (without rights and perspec- tives) nation aspires to confirm its presence into the world culture and political space. That way appealed, almost fully, to the national traditions and restored and widen its to “inward use”.