Сакральний ландшафт: теорія, методологія, практика

Abstract

У монографії обґрунтовано теоретичні, методологічні та методичні засади конструктивно-географічного дослідження сакральних ландшафтів, що визначає новий науковий напрям ‒ сакральне ландшафтознавство, яке сформувалось на основі синергії природничого та антропогенного ландшафтознавства й вивчає закономірності формування, організаційні засади функціонування, особливості використання та збереження сакральних ландшафтів. Сакральний ландшафт є об’єктом вивчення низки наук, які належать до різних галузей знань. Саме тому в дослідженні застосовано трансдисциплінарний підхід, що забезпечує використання наукового доробку не лише географії, а й історії, рілігієзнавства, філософії, соціології, культурології, екології та ін. Досліджувана територіальна система у взаємозв’язку із навколишнім середовищем не лише формує відповідний сакральний ландшафт, а й часто є умовою формування сакрального простору, який поєднує сакрально-суспільний, сакральноприродний, тафальний і релігійний простори. Провідними чинниками еволюції сакрального ландшафту є час і функціональне призначення, що визначає його інформаційне наповнення. На формування меж сакральних утворень впливають історичні, етнокультурні, національні та природні їх особливості. Проведене дослідження тафальних, храмових й монастирських ландшафтів, водних джерел в структурі сакральних ландшафтів, дало змогу визначити закономірності їх формування та функціонування і запропонувати заходи раціонального використання і збереження. В монографії подано теоретичні та методологічні засади оцінювання сакрально-рекреаційного потенціалу території. Автором розроблена методика оцінювання сакрально-рекреаційного потенціалу й апробована на прикладі Волинської області, що дало змогу побудувати графічні моделі, виявити сильні й слабкі строни, можливості та ризики розвитку сакральнорекреаційного потенціалу адміністративних районів області. В роботі визначено зміст поняття та складники сакральної спадщини, проведено її просторовий аналіз. Обгрунтовані рекомендації щодо збереження сакральної спадщини України забезпечать збереження природних та культурних ціннностей національну українську ідентичність.