Леся Українка: «Месники дужі приймуть мою зброю...» (спроба текстологічного аналізу деяких творів)

Abstract

Стаття продовжує цикл праць автора з лінгвотекстології поетичних творівЛесі Українки. Показано лінгвостильові особливості деяких поетичних творів, розкрито виражальні мовні засоби, лінгвосинергетику, вагу поетичного слова славетної Лесі Українки. Прокоментовано глибину світських і світлих думок Лесі Українки як справжньої національно свідомої дочки України. Показано, як вона, через сумніви і страждання, полемізуючи з Музою, шукає своє місце в «сіянні перелогу» для розвою України, як вона усвідомлює своє місце у стосунках із Музою, високу місію поета, яку вона вкладає у вуста музи-порадниці: «співаймо поважно Про те, як одважно герой умира на війні». The article continues the series of publications of the author on linguistic textologies of Lesіa Ukrainka’s poetry. Linguistic and stylistic peculiarites of some poetical works are outlined, expressive language means, linguistic synergy and the value of famous Lesіa Ukrainka’s poetical word are disclosed. The article provides the research of the profundity of Lesіa Ukrainka’s mundane and serene thoughts as the nationally conscious daughter of Ukraine. It explicates how the poetress, through doubt and suffering, polemizes with Muse, seeks her role in “sowing the fallow” for Ukraine to prosper,realizes her role in the relationship with Muse and the higher calling of the poet which is disclosed in the words uttered by Muse-the adviser: “...let’s dignifiedly sing how courageously the hero in the war is dying”. A century later today, these words are prophetic sounding and urgent.