Конверсаційний аналіз: дифференційні особливості усних і писемних форм комунікації

Abstract

Будь-яка мова має дві форми свого виявлення: усну й писемну. Спілкування людей фіксується і в усній, і в писемній формах. Форми мови (мовлення) мають спільні та відмінні особливості. За змістом вони подібні, адже обидві передають думку, різняться ж засобами вираження і сприймання. Надання усній комунікації письмової форми приводить до потреби встановлення різниці між письмовими та усними варіантами мови, які сьогодні розвиваються завдяки новітнім технологіям. Так, телефон допускає вживання усної форми спілкування, радіо і телебачення – односторонню комунікацію в усній формі. Такі явища, як, наприклад, електронне повідомлення і постійний обмін повідомленнями сприяють появі нових, менш формальних методів письмового спілкування. Усні та писемні форми комунікації виробили свої характерні особливості, які протиставляються. У реальному житті риси, що притаманні усному мовленню, широко використовуються в писемному варіанті мови. Вони включають паузи, голосові паузи, повтори, проміжні слова, розмовну лексику, дискурсивні маркери, еліпсис. У статті схарактеризовано морфологічні, фонологічні, лексичні та синтаксичні відмінності усної комунікації від її писемної форм в аспекті досліджень, присвячених конверсаційному аналізу, який зосереджується переважно на вивченні розмовного дискурсу, на вивченні структур і формальних особливостей мови, яка розглядається в її соціальному використанні. The rendering of spoken communication in written form gave the rise to the distinction between written and spoken varieties of language, and in our own day various forms of communication have been developed through technology. Speech is temporary by its nature, but it can be made permanent through recording and transcription. The difficulty of transcribing illustrates the differences between spoken and written communication. The article is devoted to the analysis of morphological, phonological, lexical and syntactical differential features of spoken and written forms of communication in line with research dedicated to conversation analysis, which concentrates on the study of spoken discourse. The analysis is based on comparing spoken and written forms of the same material.