Художньо-виконавські особливості п’єси Ф. Ліста «Втіха» №2 E-Dur S.172

Abstract

П’єса «Втіха» №2 S.172 написана на межі 1840‒1850-х років, на початку веймарського, центрального періоду творчості Ф. Ліста і, будучи прикладом програмної музики композитора, представляє собою психологізовану музичну замальовку. Естетичні, жанрові й інтонаційні ідеї «Втіхи» №2 з’явилися під враженнями від поетично-філософських рядків Огюста Сен-Бева та Альфонса Ламартіна, ширше ж ‒ походять з громадсько-просвітницької і педагогічної діяльності митця, а сама п’єса відповідає таким потребам. Зміст «Втіхи» не вичерпується салонністю, як синонімом розважальності, але є глибшим, містить в собі узагальнення цілого ряду психологічних станів і почуттів.Завдяки технічній зручності й доступності художнього змісту «Втіха» №2 належить до універсального фортепіанного репертуару: є придатною для виконання піаністами різних рівнів і зрозумілою широкій слухацькій аудиторії.