Сучасна історія країн центрально-Східної Європи

Abstract

Нормативний освітній компонент зорієнтований на вивчення історії країн Центрально-Східного регіону в ХХ – на початку ХХІ століття у всій її різноманітності – політичній, економічній, соціальній та культурній. В географічному відношенні ці землі лежать між ріками Лаба (Ельба) на заході, Дніпро на сході, Балтійським морем на півночі й Середземним морем на півдні, у трьох географічних зонах: північній (прибалтійській), Альпо-Карпатській та Балканській. На сучасній політичній мапі Європи – це Естонія, Латвія, Литва, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Косово, Албанія, Греція, Туреччина (а також Україна). На початку ХХ століття регіон став ареною виникнення вісімдесяти відсотків нині відомих суверенних європейських держав, які прагнули подолати цивілізаційне відставання від країн Заходу. Однак відродження Російської імперії у формі тоталітарної держави – СРСР та її спроби політичної експансії в Європу залишили Центрально-Східну Європу проміжною смугою між західною і східною цивілізаціями. Частина регіону була втягнута в комуністичний експеримент, інша – зазнали жорстокого тиску з боку нацистської Німеччини та її сателітів. Розпад СРСР, вдруге після падіння Російської імперії на початку ХХ століття, призвів до утворення нових суверенних європейських держав. Але травматичний досвід і стереотипи, спори між країнами, міжнаціональні конфлікти, особливо на Балканах, гальмували й продовжують гальмувати бажану й очікувану народами модернізацію країн регіону. В основу вивчення освітнього компонента покладено регіонально-інформаційний підхід, який передбачає поєднання найважливішої інформації про народи і країни цієї центрально-східної частини Європи міжвоєння та воєнної доби (1939 – 1945); 1945 – 1989 (1991) – років під залізною завісою СРСР; 1989 – 2000-х років – транзиту країн Центрально-Східної Європи на Захід.