Парадокси неокласицистської інтерпретації творчості Лесі Українки

Abstract

У статті йдеться про теорію неокласицизму, розроблену діаспорними науковцями, найперше Володимиром Державиним, і про її застосування щодо творчості Лесі Українки. Вказується на ідеологічне підґрунтя концепції, її непослідовність, суперечливість. У світлі цієї концепції творчість Лесі Українки змінює ціннісні показники (найвищі досягнення вбачаються в поезії, а не драматургії), систему мистецьких засобів і призводить до хибного уявлення про стиль, еволюцію творчості і роль в історії української літератури.The article deals with the theory of neoclassicism, developed by diaspora scholars, first of all by Volodymyr Derzhavin, and its application to the work of Lesya Ukrainka. Indicates the ideological basis of the concept, its inconsistency, contradiction. In the light of this concept, the work of Lesya Ukrainka changes the value indicators (the highest achievements are seen in poetry, not drama), the system of artistic means and leads to a false idea of the style, the evolution of creativity and the role in the history of Ukrainian literature.