Трансформація інституту державної служби в Україні у світлі адміністративної реформи

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою трансформації інституту державної служби в Україні в умовах проведення адміністративної реформи та викликів, спричинених сучасною політико-правовою нестабільністю, у тому числі наслідками воєнних дій. Метою статті є аналіз теоретико-правових засад інституту державної служби, оцінювання сучасного стану його розвитку в Україні під впливом адміністративної реформи, зокрема окреслення основних викликів та перспектив подальшої трансформації на основі порівняльного аналізу з практикою країн ЄС. Методи, використані у дослідженні: аналіз наукової літератури – для вивчення сучасного стану проблематики дослідження; узагальнення та систематизація – для чіткого та послідовного представлення результатів дослідження. Результати. Встановлено, що основними досягненнями реформи державної служби є прийняття нової нормативно-правової бази, впровадження відкритих конкурсних процедур відбору, запровадження механізмів оцінювання результатів службової діяльності та поступова цифровізація кадрових процесів. Водночас дослідження виявило низку нерозв’язаних питань, зокрема незавершену деполітизацію вищого корпусу державної служби, нерівномірність впровадження реформи на різних щаблях влади, спротив культурним та організаційним змінам. Висновки. Проведений порівняльний аналіз практик ЄС підтвердив важливість посилення стратегічного управління персоналом, розвитку лідерських компетенцій, удосконалення механізмів етики та доброчесності, забезпечення прозорості та інклюзивності державної служби. Відповідно до цих положень у дослідженнім сформульовано низку пропозицій, спрямованих на поглиблення реформи державної служби в Україні: створення професійного вищого корпусу державної служби, запровадження єдиної системи оплати праці, інституціоналізацію безперервного професійного становлення та розвитку адміністративної культури. Отже, трансформація державної служби має бути комплексною, ґрунтуватися на прозорому баченні управління як системи, основаної на цінностях та орієнтованої на громадянина.