Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя фахівців допомагаючих професій

Abstract

Робота присвячена розгляду саморегуляції як чинника психологічного благополуччя фахівців допомагаючих професій. Проаналізовано поняття саморегуляції; визначено фактори формування психологічного благополуччя особистості; описано особливості професійної діяльності фахівців допомагаючих професій та виокремлено ризики їх емоційного вигорання. Виявлено, що у досліджуваних переважає високий та середній рівні стилю саморегуляції поведінки (ССП), і найменше виражений низький рівень саморегуляції. За результатами типів поведінкової активності виявлено відсутність у вибірці осіб з поведінковими типами активності А і Б, і більшу представленість фахівців з вираженими поведінковими типами Б1 та АБ, які вирізняються раціональністю, поміркованістю, неквапливістю, здатністю збалансувати ділову активність з вміло організованим відпочинком, що, ймовірно, запобігає їх швидкому емоційному вигоранню в стресогенних умовах професійної діяльності. Дослідження психологічного благополуччя продемонструвало, що всі показники знаходяться в межах середніх значень, окрім самоприйняття, яке займає верхню межу низького рівня. Найбільше проявляється управління оточенням; вище середнього виражені позитивні стосунки з іншими, автономія, особистісний ріст та мета в житті, і найменше виражене самоприйняття. У половини досліджуваних виявлено емоційне вигорання принаймні за одним із критеріїв, решта респондентів характеризуються формуванням щонайменше одного із симптомів емоційного вигорання. Виявлено, що особам з високим рівнем саморегуляції характерні значно вищі показники психологічного благополуччя. Прояви незадоволеності собою, а також симптоматика тривоги і депресії майже одинаково властиві особам з високим, середнім і низьким рівнями саморегуляції. Переживання психотравмуючих обставин більш характерне для осіб із середнім рівнем саморегуляції. Водночас, у фазах резистенції та виснаження всі ознаки емоційного вигорання більше виражені в осіб з низьким рівнем саморегуляції. Аналіз статистично значущих кореляційних зв’язків засвідчив позитивні зв’язки усіх компонентів саморегуляції поведінки з багатьма показниками психологічного благополуччя досліджуваних. Зокрема, планування як чинник саморегуляції прямо корелює з автономією, управлінням оточенням, особистісним ростом, метою в житті та самоприйняттям; моделювання – з особистісним ростом; програмування – з позитивними відносинами з іншими, особистісним ростом, метою в житті та самоприйняттям; оцінювання результатів діяльності – з автономією, управлінням оточенням та особистісним ростом; гнучкість – із позитивними відносинами з іншими та самоприйняттям; самостійність – із позитивними відносинами з іншими, автономією, управлінням оточенням та особистісним ростом. Зв’язки саморегуляції з проявами емоційного вигорання досліджуваних здебільшого є негативними, тобто при низьких рівнях розвитку саморегуляції зростає вираженість симптоматики емоційного вигорання.