Системно-структурна специфіка шванку

Abstract

Статтю присвячено вивченню системно-структурної специфіки текстів німецького шванку, які транслюють особливе сприйняття культури сміху у мовній та культурній картинах світу сучасного лінгвокультурного простору. Сміхова культура сприймається як індикатор емоційної реакції на світ комічного та культуру сміху та як результат духовного відображення соціального розвитку лінгвокультурного соціуму. Німецький прозовий шванк відображає всі сторони реального життя представників соціуму та багатовіковий досвід суспільства. Тексти німецького прозового шванку є своєрідними архетипами німецької сміхової культури. Основою для формування шванку є елементи карнавалу або карнавальної культури. У сюжеті шванку експлікуються лінгвістичні засоби, які формують специфіку композиційної структури комічного тексту задля висвітлення всіх елементів вербалізації сміхової культури. У науковій парадигмі знань тексти шванку досліджуються з різних наукових позицій: шванк як соціокультурний орієнтир позначає норми моралі та поведінки у суспільстві, як лінгвістичний символ координує механізми та ментальні риси лінгвокультурного простору, як психолінгвістичний індикатор посилює специфіку аудіо-візуального сприйняття сміхової культури. У лінгвістичних студіях шванк визначають як жартівливий текст малої форми з комічним ефектом та дотепним пуантом. Композиційні риси текстів шванку фіксуються на структурному, семантичному рівнях та формуються фонетичними, лексичними та граматичними компонентами. Специфіка текстів шванку посилюється крізь актуалізацію конотативного маркування та денотативного значення. Конотативне маркування експлікує емоційне сприйняття пуанту та специфіку вербалізації мислення. Денотативне значення прагматизує комунікативну інтенцію оповідача. Пуант у текстах шванку координує фізичну, емоційну та інтелектуальну репрезентацію сміху.