Поліфонія як комунікативна ознака побудови художніх текстів письменників-новороманістів

Abstract

Досліджено поліфонію як одну із комунікативних ознак формування когнітивно-наративних сценаріїв французьких новороманістських художніх текстів. Франкомовний художній дискурс періоду Нового роману розглянуто як світ великих діалогів, які охоплюють на рівних правах голос оповідача, персонажа, читача, іншого тексту, що дозволяє простежити поліфонію на всіх етапах сприйняття твору. Поліфонія притаманна новороманістському художньому наративу та простежується при дотекстовому й текстовому прочитанні, реалізується і на семантичному, і на синтаксичному рівнях. Сприйняття франкомовного художнього наративу як своєрідної системи голосів персонажів визначає не просто входження поліфонії до складу текстової тканини твору, а розгляд її як певного фундаменту, на якому вибудовується художній наратив. Поліфонічний роман використовує діалогічний спосіб мислення з його логікою дистанціювання, принципом аналогії, реляційними зв’язками, контрастами, амбівалентністю. Поліфонічна література, зокрема новороманістський художній дискурс, постає цілковито діалогічним, оскільки між усіма елементами романної структури існують протиставні діалогічні відношення. The article is considered to study the polyphony of text as one of the communicative features of Nouveau ronan’s cognitive-narrative scenarios formation. Francophone artistic discourse of Nouveau roman’s period is considered as the world's great dialogues that include on an equal rights voice of the narrator, character, reader, the other text that can trace polyphony perception at all stages of the text reading. Polyphony of Nouveau roman’s narration can be traced in pretext and text reading, it is realized both in semantic and syntactic levels. Perception of francophone artistic narrati ve as a kind of system which determines the voices of the characters, entering polyphony in the textual network, and review it as particular foundation, which helps to build the narrative structure of the text. Polyphonic novel bases on dialogical thinking, which is logically distanced from traditional thinking, it bases also on principles of analogy, relational connections, contrasts, ambivalence. Polyphonic literature, namely Nouveau roman’s artistic discourse, arises entirely dialogic, because dialogic relationship exist between all elements of novelistic structure.