Прагматичний напрям у методиці викладання іноземних мов

Abstract

У статті розглянуто основні положення прагмалінгвістики, встановлення її тісного зв’язку з методикою викладання іноземних мов, що обумовлює використання терміна прагмаметодика. Ця методика реалізує прагматичний напрям у навчанні і передбачає: аналіз параметрів контексту, що визначають типи мовленнєвих актів, які складають інтеракцію; вплив цих параметрів на комунікативний намір, знання та пресупозиціії мовців під час мовленнєвої діяльності. Уточнено практичну мету навчання, у процесі реалізації якої студент є мовною особистістю. Окреслені мовленнєві акти, що дають можливість визначати комунікативний намір мовців, проаналізовано принципи ввічливості та кооперації, стратегії поведінки співрозмовників, які забезпечують формування та вдосконалення міжкультурної комунікативної компетенції студентів. Issues, which pragmalinguistics considers, are key items to teaching foreign languages, namely: discourse, a unit of communication; speech acts, their types; the principles of politeness and cooperation; intercultural communication; the discursive strategies of behaviour. The effective organization of the learning process cannot be possible without their understanding and comprehension. The implementation of the pragmatic approach requires clarification learning objectives: the formation of intercultural students’ competence, which is a complex category and includes linguistic, cognitive and affective components. A student acts as a linguistic personality, capable of analyzing communicative situations, determining speakers’ status, communicative aim, intentions, their own behaviour, evaluating statements, responding to them, using various language and speech means of communication. The sufficient level of these skills allows the students to overcome the difficulties in the process of interaction, create a coherent discourse and choose the appropriate forms of its realization.