Шевченкознавчі розвідки Є. Шабліовського: доба та автор

Abstract

Мета статті – простежити ідеологічні акценти шевченкознавчих досліджень Є. Шабліовського як вираження вульгарного соціологізму в контексті закономірностей радянської доби. В основі методології дослідження – культурно-історичний підхід, що забезпечує бачення ролі історичного контексту, соціального середовища та політичних чинників, формує об’єктивне висвітлення специфіки та закономірностей історії шевченкознавства. Елементи біографічного та психоаналітичного методів доповнюють портрет науковця. Результати дослідження. У публікації відтворено проблематику та основні концепти літературознавчих досліджень Є. Шабліовського «Шевченко і російська революційна демократія» (Київ, 1958), «Народ і слово Шевченка» (Київ, 1961), «Патріотичні ідеї в творчості Т. Г. Шевченка» (Київ, 1961), «Шляхами єднання (українська література в її історичному розвитку)» (Київ, 1965), «Естетика художнього слова (Поетичний світ Тараса Шевченка)» (Київ, 1976). На основі шевченкознавчих робіт Є. Шабліовського простежено зародження та формування вульгарного соціологізму, інтенції якого збережено й у пізніших розвідках. Серед активно пропагованих тез – зв’язок Т. Шевченка з російськими революційними демократами, зокрема з М. Чернишевським, та революційно-перетворюючий характер гуманізму Т. Шевченка. Окрім літературознавчих досліджень, у царині шевченкознавства діяльність Є. Шабліовського охоплює різні сфери – від участі в науково-дослідній експедиції до редакційно-видавничої діяльності (коментарі та примітки; підготовка факсимільних видання рукописної спадщини Т. Шевченка). Зауважено специфіку біографії радянського науковця, жертви сталінських репресій, як закономірного явища сталінської доби. У висновках наголошується, що шевченкознавчі розвідки Є. Шабліовського презентують основні тенденції радянського літературознавства.