Модальні синтаксичні одиниці зі значенням імовірності в західнополіських говірках української мови

Abstract

У статті окреслено функційний потенціал модальних синтаксичних одиниць, засвідчених у мовленні діалектоносіїв Західного Полісся. Головний акцент зроблено на змістових і формальних ознаках вставних слів, призначення яких полягає в реалізації різних комунікативних інтенцій, увиразненні особистої думки мовця щодо ймовірності певного факту об’єктивного світу й репрезентації суб’єктивного відтінку як додаткового до основного змісту висловлень. З’ясовано, що вибір тих чи тих вставних слів, які беруть участь в омовленні певних ситуацій, безпосередньо пов’язаний із мотиваційною сферою адресанта, скерованою не тільки на вираження припущень, а й на спонукання співрозмовника долучитися до комунікативного процесу. Такий потенціал характерний насамперед для лексем, ужитих у структурах питальної модальності, що реалізують потребу мовця розширити свої знання про той чи той предмет, факт дійсності, процес та ін. чи впевнитися в достовірності сказаного. Серед низки засобів вираження вказаної мотивації виокремлено відомі в українській літературній мові слова |може, ма|бут', на|певно, |певно, |певне, |видно, зда|йец´:а, а також їхні діалектні відповідники, які відображають різні фонетичні процеси. Докладно описано засвідчені в говірковому мовленні модальні синтаксичні одиниці, що виявляють ознаки апокопи (мо), синкопи (ме, мат'), поєднання апокопи й епентези (|мото, |мето), одзвінчення кінцевого приголосного основи (ма|буд'), віддзеркалюють дисиміляційні модифікації (на|бут'), зберігають консонант [ĭ] (маĭ|бут') чи охоплюють кілька із зазначених змін у межах однієї лексеми (маĭт', наĭ|бут', |маĭти). До групи активно вживаних вставних слів, залучених до моделювання гіпотетичних ситуацій, зараховано представлену кількома фонетичними варіантами лексему |муситʹ, а також |мусʹі, |мусʹитʹка й |мусʹібпто. Виявлено, що фрагментарність функціювання притаманна модальним синтаксичним одиницям гадтка, бодáǐ, в᾿ідаĭ та росіїзмам на|в’ерно, |кажицʹ:а (|каж’ецʹ:а, |кажиц:а, |каж’ец:а).