Алегорія в англійській клерикальній драмі пізнього Середньовіччя й Відродження (на матеріалі мораліте Г. Медволла «Природа»)

Abstract

У статті показано, що у перехідний, передновочасний період розвитку англійської літератури алегоричні образи у такому жанрі клерикальної драми, як мораліте могли створюватися під впливом нових етико-есте¬тичних засад художньої творчості. Зокрема, це стосується образів Пороків, які не лише постають надзвичайно яскравими характерами, наділеними індивідуальними рисами, а й через свою включенність у подієву канву твору створюють особливий мікросоціум у мораліте «Природа». Таким чином, позачасовий, абстрактний зміст алегоричних образів у п’єсі Г. Медволла співіснує з конкретикою реалій суспільного життя Англії кінця XVст.It’s argued in the article that in the transitional period of the History of English Literature (that between the Middle Ages and the Modern Time) allegories in morality plays happened to be created under the influence of the new ethical and aesthetical artistic principles. It concerns Vice figures in particular that not only seem to be vivid characters endowed with individuality but also through dynamic participation in the plot situations make up their own micro-society in the morality «Nature». In such a way the allegories’ timeless and abstract contents in H. Medwall’s play is combined with the specifics of the late 15 C English social life realities.