Ідея вічного та часового у драматургії Лесі Українки

Abstract

У статті йдеться про часопросторову модель творчого мислення Лесі Українки на прикладі драматичних творів. У цей контекст залучено, зокрема, драматичний етюд “Йоганна, жінка Хусова”, драматичні діалоги “Айша і Мохаммед” та “Три хвилини”. Характеризується модель індивідуального авторського бачення часу, яка підпорядкована ідеї непроминальності людського духу. The article analyzes the time-spatial model of creative thinking Lesia Ukrainka an example of dramatic works. In this context, consider, in particular, a dramatic sketch “Johanna, wife Husa”, dramatic dialogues “Aisha and Mohammed” and “Three Minutes”. Characterized by a model of individual copyright vision of time, which is subordinated to the idea of immortality of the human spirit.