Освітні процеси на Волині другої половини ХІХ – 1930-х років: етнонаціональний фактор

Abstract

В середині ХІХ ст. Волинська губернія, відіграючи роль своєрідного прикордонного фронтиру, перетворилася на край, що активно заселявся іноземними колоністами. З метою пришвидшення інкорпорації західних українських земель до складу російської держави та як засіб протиставлення польським впливам уряд Імперії сприяв активізації переселенського руху. Відтак на Волині почали формуватися великі анклави німецьких, чеських іммігрантів, здавна тут жили поляки, євреї. Самодержавство застосовувало щодо етноспільнот на початку століття принцип протекціонізму. Після польського повстання 1830 р. імперська влада вдалася до жорсткої обмежувальної політики у мовно-культурній, церковнорелігійній сферах життя етноспільнот і вирізнення на цьому ґрунті окремих їх груп. Пізніше, у 1880-х рр., внаслідок модернізаційних змін та з необхідності запровадження реформ, намітилося послаблення згаданих обмежень. Разом з тим, варто наголосити, що загальне спрямування етносоціальної політики урядів Імперії на русифікацію та утвердження впливів православ’я посилювалося.