НЕОМОДЕРНИЙ «ВАҐНЕР» Ю. ПОКАЛЬЧУКА У КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ «ВАҐНЕРОМАНІЇ» ХХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Оповідання «Ваґнер» (1988) Ю.Покальчука засвідчує неомодерну настанову на пропагування елітарної літератури, що автор-«вісімдесятник» утілює через творчість Р.Ваґнера й ранню повість Г.Гессе «Клейн і Ваґнер» (1919). Точка перетину повісті Г.Гессе й оповідання Ю.Покальчука – це не тільки інтертекстуальний символізм із творчістю композитора і, як наслідок, техніка лейтмотивів, відлуння волюнтаристської філософії А.Шопенґауера, а й символічні протиставлення просторових локусів Північ – Південь, поетикальний феномен «потоку свідомості» тощо. Оповідання «Ваґнер» презентує вітчизняний варіант «ваґнероманії» у світовому літературному контексті. The story «Wagner» (1988) by Y.Pokal’chuk testifies the neomodern directive on the propagation of the elite literature which author of the eighties incarnates through the creation of R.Wagner and the early tale by G.Gesse «Klein i Wagner» (1919). The crossing point of the Gesse’s tale and story by Y.Pokal’chuk isn’t just an intertextual symbolism with composer’s creation and as a result, leitmotif technics, echo of voluntary phisolophy of A.Shopengower, also it’s a symbolic contrasting of spatial locuses North – South, poetical phenomenon of «mind stream» and so on. The story «Wagner» presents native variant of the «wagnermania» in the world literary context.