Еволюція національної ідентичності Агатангела Кримського та мовні маркери МИ і НАШ

Abstract

Агатангел Кримський рано почав осмислювати свою етнічну належність; оскільки він виріс у російськомовному оточенні і рано виявив схильність до різних мов, то мовний чинник, як і генетична належність до етнічної групи, не міг визначати його національність. Українство Кримського стало результатом власного вольового вибору, який ґрунтувався не так на раціональних, як на емоційно-чуттєвих та естетичних підвалинах. Значну роль відіграв і психологічний чинник: у роки навчання в Києві Агатангел різко конфліктував зі своїм оточенням (як із вчителями та учнями, так і з батьками), що сприяло пошукам власної ідентичності. Задекларована українська орієнтація Кримського не одразу набула певних усталених форм і змістів. На початку 90-х р. ХІХ ст., перебуваючи в Москві, він багато розмірковував над питанням національної зради, ренегатства, шукав раціональну опору для свого українства, переживаючи при цьому відчуття спорідненості з обома мовами: українською та російською. У текстах, написаних протягом 90-х р. ХІХ ст. й адресованих україномовним читачам як Галичини, так і Російської імперії, Кримський часто використовував займенники МИ / НАШ. Ці займенники слугують засобом ідентифікації мовця з певною реальною чи уявною групою людей. Інклюзивне МИ позначає групу “мовець плюс адресат”, тоді як ексклюзивне МИ маркує групу, у яку мовець не включає свого адресата. За характером референції займенникових груп з МИ та НАШ можна простежити, з ким і за якими ознаками ідентифікує себе мовець. Кримський будував “МИ-групи” по-різному. У його текстах можна знайти вияви повної етнічної та мовної солідарності з адресатом (інклюзивна “МИ-група”), випадки вживання МИ / НАШ з невизначеною референцією, а також чимало ексклюзивних “МИ-груп”, які демонструють опозицію між автором та його читачем. Останнє може бути виявом несвідомого бажання Кримського протиставити себе та адресатів за певною ознакою (мовною, локальною, етнічною). Загалом слід зазначити, що характер використання Кримським мовних маркерів ідентичності не є хаотичним і випадковим; їхнє вживання відбиває складний шлях еволюції національного самовідчуття видатної особистості в умовах відсутності національної держави та загальнонаціональної мови.