Вплив ерготерапії та фізичної терапії на заняттєву активність дітей із церебральним паралічем

Abstract

Рівень та процес формування виконавчих умінь та навичок у дітей із церебральним паралічем, а також вплив на нього ерготерапії та фізичної терапії є актуальним об’єктом вивчення. Мета статті – оцінити рівень розвитку великих моторних функцій та функції рук, дослідити динаміку можливостей у самообслуговуванні, мобільності й соціальній функціональності в дітей із церебральним паралічем під впливом курсу ерготерапії та фізичної терапії. Матеріал і методи – 55 пацієнтів (28 зі спастичною геміплегією – ГП і 27 – зі спастичною диплегією – ДП) віком 4–6 років були обстежені відповідно до GMFCS, МАСS та PEDI. Результати. Серед дітей із церебральним паралічем у групі з ГП за GMFCS II рівень складав 25 % дітей, III рівень – 50 %, IV – 25 %; а в групі ДП – відповідно 11,1; 33,3 та 57,2 % дітей. Серед групи ГП за МАСS рівень II мали 7,1 % дітей, III рівень – 57,2 %, а IV –35,7 %; у групі ДП – відповідно 22,2; 66,7 та 11,1 % дітей. Під впливом курсу реабілітації в групах дітей спостерігали достовірні покращення за всіма розділами PEDI. Приріст бала розділу самообслуговування за PEDI був найбільшим і становив 13,9 бала в групі ГП, 13,3 – у групі ДП. А самі показники в групах зросли до 43,4±10,21 і 46,7±9,32 бала відповідно. Соціальна функціональність мала найменшу динаміку, проте розділ «мобільність» залишився з найнижчими балами. Висновки. Отже, групи дітей мали значно знижені показники заняттєвої активності. Курс ерготерапії та фізичної терапії був ефективним щодо її поліпшення. The level and process of developing the performance skills in children with cerebral palsy, as well as the impact of ergotherapy and physical therapy on it, is an actual object of the study. Objective: to assess the level of development of gross motor and hand functions, to explore the dynamics of opportunities in self-care, mobility and social functionality in children with cerebral palsy under the influence of the course of ergotherapy and physical therapy. Material and methods: 55 patients (28 persons with spastic hemiplegia - HP and 27 persons with spastic diplegia - DP) aged 4- 6 years old were examined in accordance with GMFCS, MACS and PEDI. Results: among children with HP, according to GMFCS, level II was in 25 % of children, level III – 50 %, IV – 25 %; and in the DP group, respectively, 11,1 %, 33,3 % and 57,2 % of children. Among the group of HP according to MASS, level II had 7,1% of children, III level – 57,2 %, and IV – 35,7 %; in the DP group, respectively, 22,2 %, 66,7 % and 11,1 % of children. Under the influence of the course of rehabilitation in the groups of children, there were significant improvements in all sections of PEDI. The increase in the PEDI self-service score was the largest and amounted to 13,9 points in the HP group, 13,3 points in the DP group. And the indicators in the groups increased to 43,4±10,21 points and 46,7±9,32 points, respectively. Social functionality had the smallest dynamics, however, mobility remained with the lowest scores. Conclusions: thus, the groups of children had significantly reduced rates of occupation. The course of ergotherapy and physical therapy was effective in improving it.