Поняття людського потенціалу у контексті трансформаційних процесів в Україні

Abstract

Проаналізовано поняття людського потенціалу в контексті системи понять, які відображають радикальні перетворення в українському суспільстві. Осягнення його концептуально-системних основ запропоновано у контексті соціологічних концепцій Т. Заславської та Н. Паніної, а також філософських доробок С. Дацюка. Доведено, що словосполучення «людській потенціал» (Г. Беккер, Т. Шульц та ін.) як термін, що позначає якість будь-якої зі складових частин руху планетарного соціального простору, отримує нове наповнення у вказаних соціологічних концепціях. На відміну від інших учених, які акцентують увагу на соціально-економічному складнику в змісті поняття людського потенціалу, Т. Заславська, Н. Паніна, С. Дацюк наполягають на універсальності концепту «людській потенціал», що дає змогу визначити напрям соціального руху. Поняття людського потенціалу набуває значення концепту, який розкриває якісну соціально-культурну характеристику суспільства й містить у стислому вигляді програму необхідних і можливих перетворень у всіх сферах життя населення сучасної країни. У цьому факті автор убачає продовження класичної традиції аналізу проблеми людського капіталу (Т. Шульц, Г. Беккер, Е. Денісон, Дж. Кендрик, Дж. Коулман) як проблеми соціокультурного розвитку людини. У контексті такого розвитку людства стає помітним посилення ролі ціннісно-нормативної системи регуляції та консолідації суспільства в розвинених країнах світу. Україна, яка прагне до фундаментальних змін, має досліджувати швидкість соціальної адаптації особи, соціальних інститутів, ціннісно-нормативної системи, котра зараз народжується в суспільстві. У цій новій системі активний капітал будь-якої людини або спільноти має бути сформований не лише як актуальна, але й потенціальна цінність, або як «трансгуманістичний потенціал».