Особливості формування діалогічної взаємодії з клієнтами у процесі професійної підготовки практичного психолога

Abstract

Роботу присвячено вивченню психологічних чинників та особливостей підготовки практичних психологів до ведення психотерапевтичного діалогу. З’ясовано сутність різних підходів до розуміння контакту, діалогу в процесі психологічного консультування. Проаналізовано специфіку діалогічного підходу та феномени, що виокремлюються у межах цього напряму: діалогічна позиція, діалогічна інтенція тощо. Психотерапевтичний діалог розглядається як складна багатофункціональна система, яка визначає якість контакту психолога та клієнта, передбачає наявність довіри у їх відносинах, зумовлена рівнем конґруентності, емпатії та рефлексії практичного психолога та залежить від міри комунікативної компетентності майбутнього практичного психолога. Емпірично досліджено особливості орієнтації майбутніх психологів у процесі консультування. З´ясовано вираженість таких професійно важливих якостей особистості, як емпатія, креативність, самоактуалізаційні тенденції та встановлено характеристики образу «Я» залежно від типу орієнтації – технологічної, гуманістичної, діалогічної. На основі статистичного аналізу показано, що існує тісний взаємозв’язок між діалогічною орієнтацією майбутнього психолога та вказаними якостями, що дозволяє розглядати їх розвиток як психологічний чинник розвитку діалогічності психолога консультанта.