Декларації та реальність: дискурсивна специфіка українських літературних маніфестів 1920-х рр.

Abstract

У статті здійснено дослідження аналізу української маніфестографії 1920-х рр. на основі теорії літера¬турного поля П. Бурдьє та критичного дискурс-аналізу Н. Феркло. Представлено аргументи, які свідчать про легітимізацію в маніфестах 1920-х рр. права влади на визначення розвитку літературного процесу, здебільшого через прийняття засад дискурс-будови радянської політики. The article is dedicated to the analysis of Ukrainian manifestos of 1920th, which are considered as an important source for exploration of confrontation in literary field of mentioned period. The manifestos of such groups as «Avangard», «Hart», «Grono», «Zhovten», «Pluh», «Prolitfront», «Sim» etc. were taken into consideration in the survey. Key problems (such as style, readers and author) and textual specifics of manifestos (on the levels of vocabulary, grammar, cohesion, text structure, forces of utterances, coherence, intertextuality, interdiscursivity) of different literary groups and organizations of 1920th were examined through their comparison using P. Bourdieu’s conception of literary field and N. Fairclough’s discourse analysis methodology. The arguments on legitimization of voice of power in manifestos of 1920th with an aim to rule the literary process were shown. It was concluded that most of literary manifestos on 1920th were appeared as a statement of loyalty to the head power, the very proof of correspondence of activities of literary groups to principles of development of new state rather than a ritual of representation of self-otherness.