Біблійний код драматичної поеми Лесі Українки «У пущі»

Abstract

Ця стаття є спробою прочитати драматичну поему Лесі Українки «У пущі», використовуючи концепцію «біблійного коду», що передбачає аналіз та інтерпретацію цитат, алюзій та ремінісценцій з метою розкриття нових смислів, які здатен продукувати подібний діалог з Книгою Книг. Драматична поема «У пущі» – твір з життя пуританської громади, для яких Святе Письмо було виключним авторитетом, єдиним джерелом християнських доктрин та етичних настанов. Леся Українка вибудовує структуру твору таким чином, що Біблія виявляється в особливій позиції. Вона постає тим кодом, що дозволяє осягнути сутність внутрішнього світу персонажів, а також основою для розуміння тих філософських та світоглядних проблем, над якими замислюється авторка. Серед них головним, на нашу думку, постає одвічне питання про сенс життя, відповідь на яке кожен з героїв драматичної поеми шукає в межах власної світоглядної парадигми, по-своєму інтерпретуючи тексти Святого Письма. Більшість представників громади пуритан сенс життя вбачають у строгому дотриманні біблійних законів, чистоті моралі, служінню Богові і громаді заради спасіння душі в майбутньому Царстві Небесному. Біблія для них – єдине авторитетне джерело істини та практичних настанов у житті. Сенс життя Годвінсона у прагненні влади. Біблія для нього – це інструмент для маніпулювання громадською думкою, джерело цитат, які він використовує у потрібному контексті, відповідно до власної, егоїстичної мети. Його святенництво, лицемірство, показне дотримання букви закону – ті якості, що постають ознакою переродження, деградації будь-якого релігійного вчення. Для головного персонажа твору, скульптора Річарда, Біблія постає основою світоглядних пошуків. Сенс життя митець вбачає у творчості, яка дає можливість пізнати істину, вирватись за межі часу і простору у світ вічності, ідеалу. В образі Річарда Айрона, Леся Українка втілила не лише свої погляди щодо ролі творчості в житті людини, а й власне відношення до християнства. Їй, як і Річарду, близькі морально-етичні принципи вчення Христа, але вона відкидає всі ті релігійні настанови, що пов’язані із смиренням, покорою, визнанням духовної влади церкви та її служителів.