Stammering: linguistic, physical and social aspects

Abstract

The article analyses the phenomenon of stammering from various perspectives: linguistic, physical and social. A lot of attention is paid to the reason why people stammer, classification of stammering as well as experimental research and approaches to treatment. David Crystal defines stammering as a speech production disability and includes neurological, psychological and anatomical steps required to encode a linguistic message and make it ready for transmission. Stammering usually occurs when people are not able to control rhythm and timing of their speech. This may happen due to physical as well as psychological reasons. Stammering usually starts at the age from one to three and can be overcome when treated consistently. There are at least seven types of stammering and they are usually accompanied by non-verbal behavior (grimacing, twitching etc.). Nearly 2% of adults stammer, while 10% of children do. Many famous people suffered from stammering, nevertheless very many others failed to be successful because of the psychological barrier caused by this symptom. The article reviews modern practices directed towards successful treatment of stammerers including very simple practices and more sophisticated ones.Під різними кутами проаналізовано затинання. Багато уваги приділено причинам, класифікації затинань, експериментальним дослідженням та шляхам лікування цього синдрому. Девід Крістал визначає затинання як ваду мовлення, що включає неврологічні, психологічні та анатомічні складники, необхідні для закодування лінгвістичного повідомлення і підготовки його до передачі. Затинання зазвичай з‟являється, коли люди не в змозі контролювати ритм мовлення та його синхронізацію. Причини цього можуть бути як фізіологічні, так і психологічні. Затинання може виникати у віці 1–3 роки, при ретельному лікуванні його можна побороти. Виділяють щонайменше сім типів затинання; вони супроводжуються невербальною поведінкою (гримаси, сіпання тощо). Близько 2 % дорослих затинаються, у дитячому віці – близько 10 %. Велика кількість відомих людей страждали від затинання, проте дуже багато тих, котрі не стали успішними через психологічний бар‟єр, спричинений цим симптомом. Пропонується огляд сучасних практик, скерованих на успішне лікування людей, що затинаються.