Роль сімейного виховання у формуванні невротичних розладів у дітей

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена вивченню особливостей виникнення невротичних симптомів у дітей та вплив сім′ї, найближчого соціального оточення на виникнення цих симптомів. Об’єктом розгляду є психологічні особливості дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Предмет дослідження – вплив сімейного виховання на формування невротичних розладів у дітей. Мета дослідження – теоретичний аналіз та емпіричне вивчення невротичних розладів дітей під впливом сімейного виховання. У першому розділі представлені основні теоретико-методологічні основи дослідження ролі сімейного виховання у формуванні невротичних розладів дітей. Значення сімейного виховання. Особливості невротичних розладів в дитячому віці. Психологічні особливості дитячого емоційного благополуччя та психологічного здоров′я. У другому розділі було проведене експериментальне дослідження особливостей сімейного виховання та його впливу на виникнення невротичних розладів у дітей. Розкрито та підтверджено, що дитина формується під час соціальної взаємодії з найближчим оточенням. Якщо оточення здійснює травмуючий вплив на дитину, то страждає префронтальна кора головного мозку. Що спричиняє -гіпо чи -гіпер функцію вегетативної системи, які, в свою чергу запускають реакції травми, які негативно впливають на емоційне благополуччя дитини. А в дорослому житті матиме відображення в дорослому віці через погіршення соматичного здоров′я; невміння вибудовувати стосунки з собою та світом. Саме через систему соціальної взаємодії дитина отримує успішний досвід управління своїми емоціями; способи того, як ці емоції проявляти; як реагувати адекватно на емоції інших людей. Активація соціальної взаємодії дозволяє сформуватись відчуттю безпеки, довіри та керованості. Система соціальної взаємодії стає ефективною в результаті досвіду міжособистісного спілкування, яке бере свій початок ще в довербальний період. Оскільки, саме в невербальному діалозі відбувається інтеріоризація досвіду успішного управління збудженням і турботою про себе. Поступово розвивається префронтальна кора в головному мозку, яка бере участь у саморегуляції. Здатність до саморегуляції лежить в основі самовідчуттів, самоцінності та впевненості у собі.