Формування комунікативних умінь і навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення

Abstract

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження формування комунікативних умінь і навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. У першому розділі проведений теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми формування комунікативних умінь і навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Становлення комунікативних умінь та навичок у першокласників. Особливості формування комунікативних умінь та навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. Роль гри у формуванні комунікативних умінь і навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. У другому розділі було проведене емпіричне дослідження формування комунікативних умінь та навичок у дітей із загальним недорозвиненням мовлення. До діагностичного комплексу увійшли: методика обстеження лексичної та граматичної складової мовлення у дітей; методика «Словниковий запас» визначала рівень розвитку словникового запасу дітей 4-7 років; методика «Комунікативна піраміда» перевірку мовлення, мови та навичок спілкування дітей першого класу. Враховуючи отримані результати, нами було визначено, що високий рівень сформованості комунікативних умінь та навичок спостерігається у 20 % дітей дошкільного віку, що говорить про широке коло спілкування з дорослими та з однолітками, на всіх рівнях. Середній рівень сформованості комунікативних умінь та навичок показали 40%, з більшістю діагностичних завдань ці діти справляються з допомогою дорослого, себе виявляли недостатню ініціативними. Достатній рівень сформованості комунікативних умінь та навичок так само показали 40% дітей. Вони відчували утруднення під час виконання практично всіх діагностичних завдань навіть за допомогою дорослого. Для значної кількості дітей цієї експериментальної групи характерне стійке порушення діяльності спілкування. Це проявляється у невмінні вступати у мовленнєве спілкування як з дорослими, так і з однолітками, недостатньої сформованості форм комунікації (діалогу та монологу), особливості поведінки (відсутність зацікавленості в контакті, невміння орієнтуватися в ситуації спілкування, невміння змінювати характер спілкування в залежність від ситуації, негативізм).