Лінгводидактична інтерпретація займенника в ЗЗСО

Abstract

Магістерська робота присвячена комплексному вивченню займенника як лінгвістичної та лінгводидактичної категорії в сучасній українській мові, що дало змогу проаналізувати цю частину мови з позицій теорії мови та методики її навчання в закладах загальної середньої освіти. Обґрунтовано концептуальні засади трактування займенника в традиційній та новітній мовознавчій парадигмі. Окреслено ступінь опанування різних аспектів аналізованої теми в методичній та лінгвістичній літературі. Висвітлено проблему вивчення займенника на тлі модельної навчальної програми та крізь призму шкільних підручників для 6 класу. Здійснено методичне обґрунтування компетентнісного підходу до вивчення займенника як одиниці мови й мовлення, що вимагає поєднання лінгвістичних знань із практичними навичками комунікації. Схарактеризовано оптимальні інноваційні методи і засоби навчання, які доцільно використовувати під час вивчення займенника. Запропоновано систему вправ і навчальних ситуацій до теми «Займенник» для учнів 6-го класу, спрямованих на формування мовної, мовленнєвої та текстотворчої компетентностей. Системно схарактеризовано граматичні, семантичні, функційно-стилістичні особливості займенників різних розрядів, уточнено їхню роль у структурній організації висловлення та змістовому наповненні тексту. Виявлено особливості функціонування займенникової лексики як універсальних замінників мовних одиниць у процесі комунікації, визначено специфіку їхнього значення та формальної варіативності. Результати дослідження підтверджують необхідність поєднання теоретичного та практичного аспектів вивчення займенника як частини мови в школі, що сприяє розвитку комунікативних умінь здобувачів освіти й забезпечує якісне опанування граматичних норм, стилістичних ресурсів та засобів текстотворення.