Побутові танці середньовіччя як першооснова бальної хореографії

Abstract

Сьогодні виявляється надзвичайно актуальним детальне вивчення стійких конструктів в культурі, що впливають на механізм створення і способи буття чисельних різновидів танцювального мистецтва. Кожна історична епоха культивувала певні форми хореографії, формувала основні домінанти та канони, що впливали на її розвиток. Розуміння природи, місця і ролі бального танцю, еволюція якого має синхронні і діахронічні прояви, кореляти та наслідки, орієнтує на вивчення самобутності його походження. Тому, науково доцільним є акцентування уваги на висвітленні питань виникнення бальної хореографії, визначенні її генетичних коренів або активізації в той чи інший історичний період. Мета дослідження – проаналізувати цілісну картину становлення бальної хореографії у соціокультурному просторі європейського Середньовіччя. В роботі розглянуто домінантні зразки побутової хореографії, репрезентовані в танцювальній культурі Середньовіччя. На основі чисельних літературних джерел досліджено специфіку тогочасної хореографічної традиції. Висвітлюючи окремі аспекти досліджуваної проблематики, ми послуговуємося різноманітними науковими методами: аналітичним (при вивченні мистецтвознавчого, філософського, культурологічного підходів до окресленої тематики); історичним (при дослідженні генези та рецепції бальної хореографії); культурологічним (при розгляді функції, які виконувала танцювальна культура в духовному житті тогочасної епохи); мистецтвознавчим (аналіз лексичної̈ та стильової̈ специфіки бальних танців), семіотичний (аналіз знакової структури танцю, семантики танцювальних зразків). Наукова новизна. У статті вперше здійснено спробу розгляду широкого кола культурологічних питань, що стосуються генези, семантичного наповнення та сутності бального танцю, його ролі і значення в самовираженні певних суб’єктів середньовічного соціуму. Висновок.Танець є відображенням конкретної епохи та виконує соціальне замовлення певного суспільства. Середньовіччя зіграло важливу роль у розвитку хореографічної культури. Більшість придворних танців тогочасного періоду – це народні побутові зразки, перероблені і видозмінені відповідно до норм, звичаїв та правил придворного етикету.