Трансформація політичних еліт в Україні в контексті реформ державного управління.

Abstract

Упродовж останнього десятиліття Україна перейшла від одного політичного істеблішменту, у якому домінували олігархи, до іншого, що відстоює європейські ідеали. Протести, які відбулися в 2014 році, стали початком низки реформ, зокрема створення Національного антикорупційного бюро, спрямованого на боротьбу з корупцією. Покращення також відбулося у сфері децентралізації, коли місцеві громади отримали більше повноважень та ресурсів. Нове законодавство щодо державного управління та інтеграції до ЄС поклало початок зміні політичних еліт, а також підвищило якість державних інституцій. Із затвердженням у 2015 році нового Закону України «Про державну службу» дало старт важливій та складній реформі державного управління. У результаті даної реформи на державній службі запроваджено систему щорічної оцінки результатів діяльності та введено можливість зайняти вакантну посаду лише через конкурс, що зробило управління більш відкритим і професійним. Всі ці зміни допомогли відновити довіру суспільства до державних інституцій та сприяли розвитку нової політичної культури. Метою реформи було створення нової державної служби, у якій політичні упередження не відіграють ролі при працевлаштуванні. Однак для цього необхідно подолати кілька викликів: по-перше, неформальні зв’язки все ще існують, і деякі старі практики призначень зберігаються; по-друге, оскільки конкурси, як правило, не дуже прозорі, їх чесність викликає сумніви; і останнє, але не менш важливе, – звільнення негідних державних службовців. У цьому дослідженні також розглядається елітарна корупція, функціонування судів і державної системи в цілому, включаючи їх вдосконалення. Вищі верстви суспільства завжди зводять питання корупції до хабарництва – особливо коли йдеться про суди, адміністрацію та медіа. Іншими словами, правосуддя продається таким чином, що дозволяє людині підкупити суддю для винесення сприятливого рішення і мстивого судового адміністрування для тих, хто не хоче платити. У цьому випадку чиновники демонструють поведінку, за якої вони не розпочинають жодної діяльності без пропозиції хабаря, що негативно впливає на довіру до інституцій. Контроль над медіа та їх змістом надає еліті інші засоби контролю населення, але також певним чином перешкоджає отриманню інформації від держави. Це розширює можливості для корупції в міністерствах і відомствах, оскільки поширеною є практика відшкодування збитків шляхом хабарництва