Діалектна лексика західнополіських говірок (на матеріалі фольклорних текстів)

Abstract

Стаття презентує результати дослідження евристичних можливостей текстів фольклору для вивчення лексичної специфіки говірок Західного Полісся. Емпіричну базу пропонованої науковому загалу розвідки становлять фольклорні записи різних часових зрізів (найдавніші датуються кінцем ХІХ століття) з усіх трьох частин Західного Полісся – Підляшшя, Берестейщини, Волинського Полісся. Виявлені в залучених для дослідження текстах діалектні номінації проаналізовано за принципами системного підходу в межах лексикосемантичних груп, з огляду на близькість чи спільність значень слова із лексико-семантичним полем у ціло́му. Автор послуговується в основному аналітично-описовим методом, цілком придатним для досліджень такого типу, з метою інвентаризації корпусу лексем, класифікації й систематизації зафіксованих номенів. Контекстуальний аналіз допомагав визначити конкретне значення тих лексем, які досі були відсутні в лексикографічних працях про західнополіські говірки. Вдалося виділити чимало груп лексики, неоднакових за квантитативним наповненням і навантаженням, серед яких номінації на позначення осіб за віком, соціальним станом, рисами характеру, особливостями зовнішності, виконуваною дією, назви органів людини, назви предметів хатнього начиння, знарядь праці, сільськогосподарських споруд і їх частин, назви одягу та аксесуарів, флоро- й фаунономінації тощо. Аналізовані тексти цілком закономірно засвідчили значну продуктивність діалектної дієслівної лексики. Окрім відмінностей на семантичному рівні, засвідчені номінації демонструють формальну варіантність у фонетиці, словотворі, граматиці. Установлено, що чимало лексем, акумулюючи етнографічну й лінгвокультурну інформацію, переходять, на жаль, до пасивного вжитку говірконосіями через зникнення предметів і реалій матеріальної культури й занепад традиційних обрядів духовної культури поліщуків. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в залученні для лінгвістичного аналізу фольклорних текстів із суміжних ареалів, що на нашу думку, підтвердить поширену в мовознавстві тезу про невичерпний потенціал фольклору у вивченні особливостей місцевих говірок.