Політичні концепції розв’язання німецького питання у міжвоєнній Польщі

Abstract

Статтю присвячено висвітленню урядової політики щодо німецької меншини у Другій Польській республіці. З’ясовано, що специфіка територіального розміщення німецького населення, особливості його соціальнопрофесійної структури, а також національно-культурна окремішність німецької меншини актуалізували німецьке питання у Польщі. Підкреслено, що концепція національної політики щодо німецького населення базувалася на засадах, опрацьованих народовими демократами у перші роки незалежності. Політика їхніх урядів спрямовувалася на зменшення німецьких впливів в економічній, політичній та культурній сферах за одночасного зміцнення польського елементу, насамперед на західних теренах держави. З’ясовано, що найбільш дієвими засобами асиміляційного впливу на польських німців уважалися їх долучення до католицької віри, інтеграція німецьких дітей до польського освітнього і культурного середовища, заохочення змішаних шлюбів між представниками обох народів. Травневий переворот 1926 р. і прихід до влади «санації» призвели до незначного коригування урядової політики щодо німецької меншини в Польщі. Як і народові демократи, пілсудчики були прихильниками асиміляції німців, однак наголошували на необхідності враховувати національно-культурні вимоги та економічні інтереси німецького населення. Свідченням цього стала опрацьована в урядових колах т. зв. «сілезька програма», яка впродовж 13 років реалізовувалася воєводою Міхалом Гражинським (1926–1939 рр.). Показано, що чинником, який помітно впливав на характер урядової політики щодо німецького населення, було сусідство з Німеччиною. Спроби врегулювання становища німецької меншини в Польщі і польської меншини в Німеччині на міждержавному рівні не мали успіху. Наприкінці 1930-х років на тлі загострення міжнародних відносин усе більш очевидним ставав факт можливого використання німецького питання в Польщі як інструменту ревізіоністської політики нацистської влади на чолі з А. Гітлером.