Нові аспекти актуальності: прочитання п’єс Е. Йонеско в сучасній Україні

Abstract

Твори всесвітньо відомих авторів театру абсурду донині сприймаються неоднозначно, оскільки далеко не всім зрозумілі. На читацьку рецепцію в Україні впливають стереотипи, закладені літературознавством ще в радянські часи, коли театр абсурду вважався свідченням занепаду «буржуазного» мистецтва. Найбільш поширений стереотип – нібито у п’єсі «Носороги» йдеться про нацистський режим, а в ранніх п’єсах – «узагалі нісенітниці». Мета дослідження – виявити філософські підтексти п’єс «Голомоза співачка», «Урок» та «Носороги». Пропонуємо прочитання п’єс Е. Йонеско як гостроактуальних для свого часу сценічних метафор, коли постала загроза ядерної світової війни й очевидним було домінування тоталітаризму у світовій політиці. Актуальність авторського задуму підтвердила наша сучасність, коли масова істерія рашизму (чи «шизофашизму», за визначенням відомого американського історика Тімоті Снайдера) охопила путінську Росію. У п’єсі «Носороги» йдеться про конформістську поведінку людей під тиском тоталітарної ідеї, колективних міфів та пропаганди і про спробу протистояння, яку в п’єсі робить Беранже – слабкий одинак, котрий несамохіть виступає проти колективної істерії та епідемії знелюднення-оносороження. У порівнянні з ранніми п’єсами автора ця п’єса ближча до традиційної драматургічної форми. Це не означає, що вона є відмовою від поетики театру абсурду. Автор відмовився лише від формального руйнування засад традиційної форми, а не від власних принципів, закладених ранніми п’єсами. Одна з формальних знахідок абсурдистів (метафоризація тексту як цілості) очевидна: уся п’єса сприймається як метафора тоталітарного світу, як притча про абсурдне знелюднення людської маси.