Комунікативна ситуація обурення

Abstract

Розглянуто комунікативну ситуацію як форму організації комунікативного процесу, її структуру та компоненти. Описано співвідношення комунікативної ситуації, комунікативного акту й дискурсу. Доведено, що дискурс можна розглядати як комунікативну подію, ситуацію, що інтегрує текст з іншими її складниками, зокрема, екстралінгвальними, соціальними й референційними чинниками (обставинами, часом, простором комунікації), когнітивними й психологічними, які опосередковують взаємодію учасників спілкування, їхні мотиви, цілі та стратегії. Установлено, що семантичним центром комунікативної ситуації обурення виступає висловлення обурення. Автор висловлення обурення вважає себе наділеним морально-особистісними повноваженнями оцінювати об’єкт обурення і висловлювати свою точку зору. Його мета – виразити негативне, засуджуюче, критичне ставлення до дійсності в різноманітних її проявах (особа, явище, подія, факт тощо), в яких він вбачає несправедливість. У комунікативному ланцюгу висловлення обурення, які є реакцією на несправедливість, набувають характеристик респонсивної репліки, що вступає в опозитивні взаємозв’язки з реплікою-стимулом. The article deals with the communicative situation as a form of communication process, its components and structure. The correlation between communicative situation, communicative act and discourse has been described. It is has been proved that discourse can be seen as a communicative event, a situation which integrates text with the other components, namely, extralinguistic, social and referential factors (the specific time, place, activity and people involved in communication) as well as cognitive and psychological factors that mediate the interaction of participants in communication, their motives, objectives and strategies. It has been found that an utterance of indignation is the semantic centre of the communicative situation of indignation. The author of an utterance of indignation considers himself to have a moral right to evaluate the object of indignation and express his point of view. His aim is to express a negative judgement of reality in its different manifestations (a person, phenomenon, action, event or state of affairs, etc.) in which he sees injustice. In the process of communication utterances of indignation, which are reactions to injustice, acquire characteristics of a remark-response opposing a remark-stimulus.