Філософсько-правові універсалії державотворення в концепціях українських і зарубіжних мислителів ХІХ–ХХ ст.

Abstract

В епоху відродження української державності ми спостерігаємо і беремо участь в процесах становлення громадянського суспільства, яке є основою демокра¬тического і соціального державного устрою. Тому необхідно актуалізувати в сучасному соціально-гуманітарному і соціально-правовому дискурсі спадщину засновників сучасної філософії права і теорії держави. У книзі Гегеля "Філософія права" зосереджені усі базові константи, які визначили філософію не лише теорії права і держави європейських країн XIX, - XXI вв., але і багато в чому загальну філософію нової Європи. Ідея права, яка і є свобода, за задумом і виконанню Гегеля, розгортається у світ права, і сфера об'єктивного духу з'являється як ідеальна правова дійсність - об'єктивування форм права і свободи. Суттю ідеї права є ідея свободи. Гегель бачить свободу як константу, без якої неможливий будь-який громадський і державний процес. Так само стверджує український академік В.Вернадський про те, що свобода думки є основа всього. Це було органічно властивим українським республіканським формам соціально-державного управління, починаючи від часів віче до часів козацьких республік. Слід зробити висновок, що вітчизняний учений прямо продовжує в теорії сукупність політично значимих концептуальних положень, витікаючих з гегелівського застосування діалектики у сфері політики. Необхідність розробки теорети¬ческих і методологічних основ будівництва нової української держави на принципах свободи особи, повагу закону і національного суверенітету і територіальної цілісності затверджує митрополит Андрій Шептицький. З його міркувань виходить виведення: духовна діяльність української інтелектуальної еліти повинна постійно спрямовуватися до однієї спільної мети - допомоги в роботі усім верствам суспільства для побудови справедливої Української держави, грунтованої на Христовому законі. Саме свобода визначає рух різних людських спрямувань