Неореалізм у діаспорній літературно-критичній думці (концепції Уласа Самчука та Юрія Шереха)

Abstract

У статті окреслено особливості функціонування терміна «неореалізм» в українській діаспорній літературній критиці та проаналізовано неореалістичні концепції У. Самчука та Ю. Шереха як свідчення тяглості неореалістичного дискурсу, перерваного в часи СРСР на материковій Україні. Визначено неореалізм як модерну стильову тенденцію, ака засвідчила вияв у новітньому мистецтві реалістичного типу творчості і спирається на властиву реалістичній естетиці здатність органічно поєднуватися з модернізмом; неореалізм, на відміну від реалізму ХІХ ст., ґрунтується не на матеріалістично-позитивістській основі, а на новітніх філософських концепціях. In this article it is described the peculiarities of functioning of the term «neo-realism» in Ukrainian Diaspora literary criticism and it is analyzed neo-realistic conception of Ulas Samchuk and Yuriy Shereh as an evidence of the difficulty of neo-realistic discourse which was interrupted in the times of USSR in the continental Ukraine. Neo-realism is defined as a modernist stylistic trend, which testified to the manifestation of a realistic kind of creative work in modern art. It is based on the ability of the realistic aesthetics to make links with modernism; neo-realism unlike realism of 19th century is not based on materialistic-positivist origin, but on newest philosophic conceptions.