Міста Волині в роки Великої війни: загальнодержавні та локальні громадські харитативні практики (1914–1916 рр.)

Abstract

У часи Великої війни Волинь стала однією з арен протистояння військ Антанти та Троїстого союзу. Перша світова війна на теренах досліджуваного регіону позначилася не лише боями російських та австро-угорських військ, але й активною діяльністю низки громадських організацій, переважно благодійницько-допомогового характеру, які прагнули допомогти військовим та цивільним жертвам конфлікту. Метою запропонованої статті є представлення діяльності загальнодержавних та локальних громадських харитативних організацій у підросійських міських осередках Волинської губернії у 1914–1916 рр. З огляду на обсяг на характер статті ми оминаємо своєю увагою аналіз діяльності етнічних громадських структур, Російського товариства Червоного Хреста, а також благодійних організацій пов’язаних із членами династії Романових. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціально історичних методів дослідження, в тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного та ін. Наукова новизна полягає у тому, що автор здійснив спробу на основі неопублікованих архівних матеріалів висвітлити окремі загальнодержавні та локальні громадські харитативні ініціативи у підросійських міських осередках Волинської губернії у 1914–1916 рр. Висновки. Встановлено, що в роки Великої війни міста Волині були вагомими осередками громадських харитативних практик. Тут провадили благодійницьку діяльність не тільки загальнодержавні структурні підрозділи Всеросійського союзу міст, але й локальні громадські ініціативи, як от Луцький міський комітет допомоги жертвам війни або Міщанський комітет щодо надання допомоги бідним мешканцям Кременця. До благодійної діяльності долучалися також окремі заможні міщани. Загалом у період Великої війни на Волині, як і в інших українських губерніях Російської імперії, ми можемо спостерігати феномен громадського активізму як замінник неефективності державних інститутів та компенсатор обмеженості самоврядних органів щодо розв’язання зумовлених війною нагальних суспільних проблем.