Володимир Свідзінський та Василь Стус у дзеркалі мемуаристики і сучасної критики

Abstract

Імена двох поетів становлять своєрідну бінарну опозицію, у якій протиставлені і творчі принципи обох, і найголовніші мотиви лірики, й особистісні риси їхніх уявних образів у свідомості сучасника-реципієнта. В. Свідзінський відповідає уявленням про митця-модерніста – далекого від суспільних проблем, заглибленого в себе, відданого лише творчості та красі, а Стус представляє «традиціоналіста» і, зрештою, не стільки поета, як «громадянина», на роль якого його прирекли суспільні умови. Мемуари неминуче показують аберацію особистої точки зору їхнього автора у зв’язку зі зміною суспільного клімату. Раніша аберація спричиняє пізніший ефект «відкриття»: найскромніший з усіх виявився найбільш значущою, знаковою постаттю доби. Сучасна мемуаристика про Свідзінського й Стуса, поза біографічною цінністю, важлива також тим, що виявила стереотипи уявлень про поетів-класиків, які доводиться зживати, оскільки вони тримають суспільну думку в шорах упереджень та догм.