До питання вивчення народно-сценічного танцю у процесі підготовки педагога-хореографа

Abstract

Метою статті є розкриття деяких аспектів вивчення народно-сценічного танцю у процесі підготовки педагога-хореографа через характеристику його виражальних засобів. Відповідно до мети у процесі дослідження було використано такі методи: аналіз, інтерпретаційно-аналітичний метод, синтез, узагальнення й систематизація. Акцентовано на помітному зростанні наукового інтересу й ґрунтовному осмисленні народного танцювального мистецтва у різних площинах: практично-професійній, мистецтвознавчо-теоретичній, історичній. Внесено деякі уточнення щодо трактування феномену «народно-сценічний танець», починаючи з ключового поняття «танець». З’ясовано, що зміст народно-сценічного танцю передається за допомогою вдосконалених виражальних засобів, а саме: пантоміми, жестів, хореографічної лексики, хореографічного малюнка, хореографічного образу та музики. Узагальнено, що народно-сценічний танець є фундаментом для оволодіння всіма іншими танцювальними напрямками. Навчання народно-сценічного танцю передбачає опанування танцювальною технікою як основою для втілення хореографічного образу, що органічно поєднується з музикою – важливим компонентом у хореографічному вихованні майбутнього педагога-хореографа.