Повість «Біла Віла» Н. Бічуї як літературно-мистецький палімпсест

Abstract

У статті з’ясовується специфіка конструювання художнього світу повісті «Біла Віла» Н. Бічуї (уведення до мозаїчного тексту вставних фрагментів: уривка (чи плану) останньої незакінченої драматичної поеми Лесі Українки, прихованих цитат, алюзій, ремінісценцій, органічно вмонтованих фрагментів з листування Лесі Українки, стилізовані драматичні діалоги, написані Н. Бічуєю). «Білу Вілу» можна вважати інтертекстом, оскільки авторка зважилася дописати незавершений твір Лесі Українки, щоб заглибитися й зрозуміти духовний світ митця. Водночас – це художньо-біографічна повість про Лесю Українку, у якій для відтворення окремих біографічних фактів, подій з життя поетеси поєднано документальність і художність. Тому повість має всі ознаки інтертекстуальності, сприймається як палімпсест, художньо об’єднуючи множинні художні явища.The specificity of the construction of the artistic world in the novel "White Vila" by N. Bichuyya (the inserts are implicated to the mosaic text: fragment (or plan) of Lesya Ukrainka's last incomplete dramatic poem, hidden citations, allusions, reminiscences, organically added fragments from the correspondence of Lesya Ukrainka, stylized dramatic dialogues written by N. Bichuyya) are found in the article. "White Vila" can be considered as an intertext, because the author ventured to add the inomplete work of Lesja Ukrainka to understand and go deep into the spiritual world of the artist. At the same time, it is an artistic and biographical story about Lesja Ukrainka, in which documentary and artistic work is combined to reproduce certain biographical facts and events from the life of a poet. Therefore, the story has all signs of intertextuality, perceived as palimpsest, artistically combining multiple artistic phenomena.