Модальні засоби вираження припустимості, можливості, необхідності та сумніву (на матеріалі французьких текстів із міжнародних відносин)

Abstract

У статті розглядаються модальні засоби вираження припустимості, можливості, необхідності, сумніву, невпевненості, а також аналізуються особливості їх функціонування у французькому науковому тексті з міжнародних відносин. Установлено, що основними морфологічними засобами їх вираження є умовний спосіб, форма майбутнього часу, а лексико-синтаксичними – неозначено-особові, безособові конструкції, рідше – особові конструкції, модальні дієслова та їхні еквіваленти, дієслова з відповідними семантичними значеннями, прислівники, а також деякі сполучники. З огляду на особливості наукового тексту повідомляти достовірну інформацію, мовець висловлює переважно припустимість, можливість, необхідність і лише в окремих випадках – сумнів. The article concerns modal means of expressing admissibility, possibility, necessity, doubt and uncertainty. It also analyses peculiarities of their functioning in French scientific text on international relations. It is set that the Conditional mood and the future tense are morphological means of their expression. Non-definite personal and impersonal structures, rarely personal ones, modal verbs and their equivalents, verbs with appropriate semantic meaning, adverbs and even some conjunctions are their lexical and syntactical means. Taking into consideration peculiarities of scientific text to inform reliable information, the author expresses mostly admissibility, possibility, necessity and demonstrates doubt only in some cases.